НаціоНальНа академія Наук україНи іНститут археології Збірка наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора дениса Никодимовича коЗака з нагоди його 70-ліття київ ▪ 2014 В.с. тиліщак ВтоРинні похоВання В чеРняхіВській культуРі (за матеріалами могильника чернелів-Руський) У статті на матеріалах могильника Чернелів-Руський у черняхівській культурі виділяються вторинні поховання. Висловлюється припущення, що вони, як і практика порушень могил у цілому, можуть розглядатись, як прояви процесу переходу поховальної обрядовості від кремацій до інгумацій. К л ю ч о в і с л о в а: черняхівська культура, могильник, Чернелів-Руський, поховальні обряди, зруйновані поховання, вторинне поховання. в илучення або зміщення з початкового місця усіх чи частини кісток похованих було поширеною практикою в черняхівській культурі. але досі усталених поглядів на природу порушень поховань у черняхівській культурі серед дослідників не вироблено. Проблема причин порушення анатомічної цілісності кістяків у могилах залишається одним із дискусійних питань в історіографії поховальної обрядовості черняхівської культури [войнаровський, 1998; Petrauskas, 2003, S. 233; магомедов, 2004, с. 159]. Ще понад півстоліття тому було висловлено гіпотезу про ритуальну причину цих порушень. у 1950-х рр. Є.в. махно за результатами досліджень у Переяславі-хмельницькому та е.о. симонович після досліджень у гаврилівці прийшли до висновку про ритуальний характер порушень черняхівських могил [гончаров, махно, 1957, с. 129; сымонович, 1960, с. 195—197]. розуміння порушень могил як ритуальних потребує і відповіді на питання про подальші маніпуляції з ексгумованими кістяками чи їх частинами, і, зокрема, щодо їхнього повторного захоронення. існують дві основні інтерпретації ритуальних порушень могил — «знешкодження» покійника 1 та ритуал вторинного поховання, як заключного етапу поховального обряду. Зважаючи, що на багатьох черняхівських могильниках, у тому числі і в Чернелеві-руському, могили із порушеними і некомплектними кістяками складають більшість поховань, важко вбачати у всіх цих похованнях небезпечних мерців. як зауважив і.П. Ґерета, не могли більшість померлих належати до категорій небезпечних мерців [герета, 1995, с. 151]. тож поширення в черняхівський культурі поховань із порушеною анатомічною цілісністю кістяка змушує ставити питання про виділення серед них вторинних поховань. в етнографічній науці ритуали вторинних поховань першим осмислив р. герц на початку хх ст. За висновками французького дослідника, в уявленнях примітивних народів, душа не відразу по1 Причому мотивації «знешкодження» могли бути пов’язані з необхідністю захисту від небезпечних мерців або з «помстою» ворогам чи «звільненням» захопленої території від попередників, що, наприклад, було поширено у практиці монголо-тюркських племен [дмитриев, 2001, с. 185—188]. цю мотивацію для порушень черняхівських могил спробував обґрунтувати в.в. войнаровський [1998], але його гіпотеза залишається дискусійною [магомедов, 2004, с. 159; строцень, 2008, с. 58–60]. © в.с. тиліЩак, 2014 13 Від венедів до Русі кидає тіло мерця. існував певний перехідний етап «звільнення» душі, який визначався часом розпаду м’яких частин тіла. вважалося, що протягом цього часу душа знаходиться у маргінальному стані і перебуває ще у тілі чи поряд із мерцем. і лише після розпаду плоті вона остаточно переходить у «світ мертвих». тіло на цей «перехідний період» вміщували у тимчасове сховище і лише через деякий час здійснювали заключну поховальну церемонію. символічним завершенням процесу переселення душі у потойбічний світ ставало перенесення кісток покійника із тимчасової могили у постійну [hertz, 1960, p. 29—32, 80]. у 1970-х рр. П. розенблаттом, р. вельшем та д. джексоном, дослідження яких цитує с. шродер, було зазначено значне поширення вторинних поховань у традиційних суспільствах. із 61 проаналізованого суспільства вторинні поховання були простежені у 46, що становить 75 % суспільств [Schroeder, 2001, р. 79]. в останні роки і в археологічній науці зростає інтерес до подібних «особливих» поховань різних епох і територій (напр.: [кузьмин, 1991; Schroeder, 2001; Зайцева, 2004; васильев, 2006; осипова, 2006; Бакшеев, смирнов, 2010; литвиненко, 2011]). в історіографії черняхівської культури першими порушення могил із обрядами вторинних поховань пов’язали дослідники молдавських старожитностей, які опирались на місцеві етнографічні аналогії. Зокрема, е.о. рікман, віддаючи перевагу грабіжницькій інтерпретації порушень черняхівських могил, не виключав можливості і ритуальних перезахоронень у рамках культу предків [рикман, 1975, с. 280—281]. г.Б. Федоров та м.г. рошаль як вторинні потрактували усі порушені поховання, досліджені ними в Балцатах [Федоров, рошаль, 1981, с. 105]. Щоправда, не завжди, виходячи із наведених ними описів поховань, такі висновки є однозначними. як, наприклад, у похованні 11, де «в різних частинах на дні ями знайдені у безладі кістки дорослого і дитини» [Федоров, рошаль, 1981, с. 97]. із традиціями вторинних поховань пов’язував порушення черняхівських могил с.в. Єлпашев [1997]. дослідником висловлено припущення, що первинне поховання було місцем «доживання покійником свого віку», «дозріванням» до певного строку, після якого проводились ритуальні дії відправлення духа померлого у потойбічний світ. Проте ці ритуальні дії дослідником не деталізуються, зазначається лише, що вони могли бути найрізноманітніші [елпашев, 1997, с. 196, 197]. тому необхідним є визначення критеріїв вторинних поховань черняхівської культури. варто зауважити, що дефініція «вторинні поховання» в археологічній літературі має різні інтерпретації [литвиненко, 2011, с. 7]. у даній роботі цей термін використовується відповідно до визначення, запропонованого о.в. Зайцевою — «вторинне поховання передбачає переміщення і перезахоронення людських решток у будь-якому їхньому стані, після первинного або «тимчасового» поховання» [Зайцева, 2004, с. 206]. для уточнення критеріїв таких поховань у черняхівській культурі доцільно звернутись до етнографічних паралелей. територіально найближчими є традиції вторинних поховань, які побутували серед слов’ян Балкан, а також у румунії та в північній греції [gasparini, 1973, p. 597—600; толстая, 1998, с. 92; Флеров, 2000, с. 56]. у південних слов’ян та інших балканських народів поширене вірування, що душа померлого «звільняється» після розпаду тіла, тому ритуал розкопування могили, при якому родичі упевняються в цьому, стає природним завершальним етапом похоронного обряду. вторинним похованням часто завершувався траур за померлим 14 тиліщак В.с. Вторинні поховання в черняхівській культурі [толстая, 1998, с. 92—93]. іншими мотиваціями розкопування могил називали потребу визначити, чи праведене життя вів померлий за життя, необхідність віддати шану померлим предкам чи бажання «дати ще раз сонцю зігріти дорогого покійника». Причому, виявлені не зітлілі тканини плоті ставали ознакою неправедної життєвої поведінки похованого [толстая, 1998, с. 93—94; Флеров. 2000, с. 56]. ритуал розкопування і вторинного захоронення здійснювали в чітко визначений час (через три, п’ять, сім, рідше дев’ять і більше років) та у визначені календарні терміни (найчастіше у поминальну суботу перед великим постом) [gasparini, 1973, р. 597—598; толстая, 1998, с. 92—93; Федоров, рошаль, 1981, с. 105]. в окремих районах у цей день розкопували могили усіх покійників, які померли три роки тому 2. обов’язковим елементом ритуалу були ексгумація кісток (усіх, частини чи лише черепа) із могили та їх обмивання (переважно вином або/та водою) [толстая, 1998, с. 96]. інші дії з ексгумованими кістками та способи їхнього вторинного захоронення мали в різних регіонах локальні відмінності. кістки могли захоронювати повторно у первинній ямі чи в спеціальному ящику або ямі — «костниці». Переважно із кістками поводились бережно, загортали їх в мішок чи в полотно, акуратно клали в яму, але відомі приклади, коли череп лопатою скидали у яму [толстая, 1998, с. 93—96]. тож критеріями вторинних поховань можуть розглядатися сліди цілеспрямованих дій щодо переміщення і перезахоронення людських кісток, очищених від м’яких тканин, у тому числі, впорядковане розміщення переміщених кісток, вкладання їх в окрему яму чи захоронення за особливим ритуалом. у Чернелеві-руському із традиціями вторинних поховань можна пов’язувати кілька категорій могил. у першу чергу, це обрядово-порушені трупопокладення, у заповненні могильних ям яких присутні залишки кремацій, що можуть походити зі спалення ексгумованих частин цих інгумацій. виділив такий тип поховань у черняхівській культурі о.в. Петраускас. За його висновками, для певної частини трупопокладень черняхівської культури провадився ритуал спалення вилучених залишків поховання. Залишки цієї кремації потім зсипали в могилу при її повторній засипці чи розташовували компактно в межах або поблизу порушеного трупопокладення [Петраускас, 2003, с. 114—117]. Подібний обряд в масломичській групі фіксує також а. коковський [kokowski, 1998, s. 82—83]. матеріали Чернелево-руського могильника дають додаткові аргументи на користь такого висновку. Загалом залишки кремацій виявлені у 17 трупокладеннях могильника [тиліщак, 2008, с. 11—13]. серед них можна виділити два варіанти розміщення залишків кремацій в могильних ямах порушених трупопокладень. у першому варіанті залишки кремації зсипали у яму при її засипці і вони можуть фіксуватись як у заповненні ями, так і безпосередньо поміж залишків трупопокладення. до цього варіанту, зокрема, належить і згадуване о.в. Петраускасом поховання 264 Чернелево-руського могильника, у якому вуглики та кальциновані кісточки фік2 На окремих черняхівських могильниках (зокрема, Чернелів-руський, Балцати 2, Будешти) зафіксовані сліди одночасного розкопування кількох могил. На думку е. о. рікмана це є ознакою їх грабунку [рикман, 1975, с. 278—280]. Проте наведені паралелі говорять саме про ритуальний характер масових розкопувань могил. додам, що одночасне ритуальне розкопування груп чи усіх могил через певний термін після поховання відоме і серед інших суспільств, що практикували ритуали вторинних поховань, наприклад, у гуронів Північної америки [Зайцева, 2004, с. 178]. 1 Від венедів до Русі Рис. 1. кремації в порушених інгумаціях Чернелево-руського могильника: 1 — поховання 120; 2 — поховання 181 сувались у могильній ямі на різних глибинах, разом із переміщеними не кальцинованими кістками [герета, 1997, с. 16—38; Петраускас, 2003, с. 117]. до цього різновиду належить і поховання 71, в якому «поміж не перепаленими кістками зібрано 20, переважно, дрібних уламків кальцинованих кісток» [Ґерета, 2013, с. 40], а також поховання 251, 268, 315. Подібні залишки кремацій зафіксовані ще в низці поховань могильника. Щоправда, не у всіх випадках їх можна надійно інтерпретувати як результат вторинного поховання, особливо у тих випадках, де зафіксовано невелику кількість чи окремі перепалені кістки. адже вони разом із деревними вугликами могли потрапляти у могильні ями і під час первинного поховання, як елемент певних ритуалів (наприклад, тризни), чи із ранішого культового шару. однак, як результат саме вторинного поховання спалених залишків ексгумованих частин покійника потрібно розглядати ті порушені поховання, в яких залишки кремації в межах могильної ями відділені від порушеної інгумації певним прошарком ґрунту та/чи зосереджені в скупченнях. у похованні 181, яке було здійснене на глибині 2,07 м, у заповнені могильної ями на глибині 1,55 м зафіксовано скупчення решток кремації (рис. 1, 2), зокрема понад 20 уламків кальцинованих кісток, багато попелу та фрагментів повторно-перепаленої кераміки. серед них були два ліпних кубки. Нижче йшов стерильний прошарок завтовшки 0,65 м, а під ним, на дні у центрі ями залишились череп, дві надсічені з двох боків стегнові кістки, дві великі гомілки та деякі інші кістки [Ґерета, 2013, с. 64]. Подібна ситуація у похованні 120, де рештки поховання зафіксовані у двох шарах (рис. 1, 1). верхній шар іде переважно змієподібно від центру поховання і до північно-східного кута на висоті 0,35—0,40 м над дном поховання. тут були перепалені людські кістки, кілька уламків кераміки та два уламки перепаленого кістяного гребеня із бронзовими заклепками, велика кількість деревних вуглинок, уламок безколірного напівпрозорого скла. Нижній шар на дні поховання складався з кількох скупчень решток поховання, у яких містились уламок кістяного гребеня, три кружальні посудини: горщик і дві миски, а також кістки курки [Ґерета, 1983, с. 2—3]. дещо схожа ситуація і в похованні 229, де залишки кремації знаходились у заповненні могильної ями на глибині від 0,95 до 1,5 м 3 разом із посудом, зокрема, мискою, в якій було 8 «білих камінчиків» [Ґерета, 2013, с. 72]. враховуючи цю обставину, можна припустити, що посуд, як приношення, був покладений саме під час вторинного поховання. 3 1 глибина первинної ями — 2,2 м. тиліщак В.с. Вторинні поховання в черняхівській культурі до цього ж різновиду вторинних поховань можна зарахувати і поховання 64, де купка перепалених кісток разом із вугликами зафіксована у північно-східному куті поховання [Ґерета, 2013, с. 39] 4. другий варіант вторинних поховань — це поміщення ексгумованих кісток в окрему яму, як, зокрема у похованні 63 Чернелево-руського могильника. За описом і.П. Ґерети, у могильній ямі неправильно овальної форми розмірами 1,29 х 1,05 м на глибині 1,2 м знаходились перемішані людські кістки, можливо, кількох осіб (рис. 2, 1). Зокрема, в ямі були дві куприкові кістки [Ґерета, 2013, с. 39]. Невеликі розміри ями, які виключали можливість поховання дорослої людини, розташування кісток купкою, дозволяють говорити саме про вторинний характер поховання. схожа ситуація у похованні 166 (рис. 2, 2), де також у невеликій прямокутній ямі розмірами 1,2 × 0,6 м і глибиною 1,35 м знаходилось скупчення кісток 5, яке займало північну частину ями [Ґерета, 2013, с. 61]. у похованні 257, очевидно, повторно захоронені кістки зсипані у ямку, яка примикає до східної стінки первинної ями (рис. 2, 4). разом із ними покладено миску із приношеннями. у первинній ямі зафіксовано лише одне ребро та інвентар, зокрема горщик, миску, два пряслиця [Ґерета, 2013, с. 77]. Подібні комплекси відомі й на інших черняхівських некропо4 5 у звіті не зазначено, на якій глибині знаходилось це скупчення, але із контексту опису, а також враховуючи, що на фото поховання [герета, 1978, рис. 20а, 20б] не помітно цього скупчення, можна припустити, що воно було вище дна, у заповненні могильної ями. кістки, за визначенням т. о. рудич, належали дитині, infantilis ii. Рис. 2. вторинні поховання Чернелево-руського могильника: 1 — поховання 63; 2 — поховання 166; 3 — поховання 91; 4 — поховання 257; 5 — поховання 230 1 Від венедів до Русі лях. Зокрема, із вторинним похованням слід пов’язувати поховання 143 могильника в данченах, де в овальній ямі, розмірами 0,8 × 0,6 м, знаходились складені в купку кістки тазу, ніг та кілька ребер. Причому, на дно ями були покладені кістки ніг і зверху були кістки тазу та ребра [рафалович, 1986, с. 57—58]. можливо, до цієї групи поховань можна зарахувати і поховання 9 могильника у романовому селі, в якому могильна яма неправильної форми мала у довжину 1,45 м, тоді як зріст покійника, кістки якого виявлені у ній, становив 1,70—1,75 м [строцень 2008, с. 57]. у частини поховань на Чернелево-руському могильнику зрушені, не кремовані кістки були зібрані у скупчення в межах первинної ями. вони, в окремих випадках, могли бути відділені від незрушених залишків кістяка певним прошарком ґрунту (поховання 15, 27, 50, 95, 106 (?), 117, 247, 295, 297, 313) або купкою знаходились у придонній частині чи на дні поховання (поховання 102, 132, 230). Часто кістки у подібних скупченнях поламані, зібрані без будь-якого порядку, що ускладнює їх інтерпретацію як вторинних поховань. хоча не виключено, що, принаймні, частина з них все ж такими є. Зокрема, у деяких зі згаданих поховань простежується впорядковане розміщення зрушених кісток. у похованні 230 переміщені кістки були зосереджені у північному краї могильної ями. Причому, кістки верхньої частини скелета знаходились унизу скупчення, а нижньої — вище. Поверх усіх лежали покладені разом дві стегнові кістки (рис. 2, 5). На впорядковане розташування зрушених кісток у поруйнованих черняхівських могилах звернули увагу о.в. Петраускас та р.г. шишкін за матеріалами могильника Червоне 2 [шишкін, Петраускас, 2010, с. 86] 6. до ще одного типу вторинних поховань на Чернелево-руському могильнику варто віднести захоронення черепів (поховання 84, 86, 91) (рис. 2, 3). у всіх трьох випадках обриси могильних ям не простежувались через незначну глибину поховань (відповідно: 0,4, 0,55, 1,0 м). стан поховань дозволяє припускати, що тут має місце перепоховання ексгумованих черепів, а не первинні поховання відділених від тіла голів. На користь цього свідчить, передусім, відсутність біля черепа шийних хребців (частина яких у випадку відсічення голови залишилась би разом із черепом). адже в абсолютній більшості випадків відділення голови від тіла здійснюється між другим і четвертим шийним хребцем [Зайцева, 2004, с. 70—71]. крім того, про повторне захоронення черепів в Чернелеві-руському можуть також говорити присутність поряд із черепом окремих розрізнених кісток (ребра і ключиці у похованні 86, уламка кістки у похованні 91), знахідка уламка перепаленого скла всередині черепа (поховання 86). Поховання черепів відомі на інших черняхівських могильниках, зокрема у Будештах (14 поховань), тиргшорі (7 поховань) тощо. На думку е.о. рікмана, черепи із Будешт можуть належати до ритуальних перепоховань [рикман, 1975, с. 275]. як вторинні поховання деякі дослідники розглядають і могили із повністю зруйнованими кістяками, у яких кістки, хоч і безсистемно, але лежать на одному рівні в межах могильної ями [Зайцева, 2004, с. 64; осипова, 2006, с. 51]. Проте матеріали Чернелево-руського могильника не завжди дозволяють поділяти це припущення. Наприклад, у похованні 227 залишки кістяка у перемішаному стані знаходились на дні поховання. Непору6 1 детальніше у статті о.в. Петраускаса у цьому збірнику. тиліщак В.с. Вторинні поховання в черняхівській культурі шених кісток не було. але і.П. герета зауважив, що «майже на своєму місці були фаланги пальців ноги» [герета, 1990, с. 4]. це може свідчити, що маємо справу саме із первинним похованням, коли дрібні кістки ніг після порушення залишились близько свого первинного положення. таким чином, наведені відомості дозволяють виділяти на черняхівських могильниках вторинні поховання, які могли бути реалізовані у різних формах. складним питанням є походження ритуалів вторинних поховань у черняхівській культурі. адже, з одного боку, подібні поховання зафіксовані у суспільствах різних регіонів планети та відмінних способів господарювання [Schroeder, 2001, p. 88—90]. З іншого — більшість суспільств, які були підосновою черняхівської культури, захоронювали мертвих за обрядом кремації, що ускладнює можливості простежити безпосередні витоки ритуалу, який аналізується. хоча, саме в кремації можливо припускати витоки обрядів черняхівських вторинних поховань. як уже було зазначено, ідея ритуалу вторинного поховання пов’язана з уявленнями про звільнення душі померлого з розпадом м’яких тканин тіла. ця ж ідея лежить в основі й обрядів кремації покійників. тому не виключено, що поширення вторинних поховань у черняхівській культурі було пов’язане з процесом переходу частини населення — носіїв культури — від обрядів кремації із захороненням залишків у землі до трупопокладень. кремація, так-би мовити, прискорює процес «вивільнення» душі та робить його наочним (душа піднімається у небо разом із димом поховального вогнища). При інгумації цей «процес» повільний, оскільки розпад плоті триває кілька років і проходить приховано (у місці первинного захоронення). враховуючи, що за міфологічними уявленнями, як це зазначав ще р. герц, душа до повного розпаду тіла перебуває в маргінальному стані і не перейшла повністю у світ мертвих, то у родичів та/або суспільної групи через більший чи менший проміжок часу, виникає «потреба» переконатись чи вона вже покинула тіло покійника. це і зумовлювало розкопування могил, яке ставало елементом заключної поховальної церемонії. варто зауважити, що на паралелі між південнослов’янськими вторинними похованнями і кремаціями звертала увагу с.в. толстая. За її спостереженнями, ці два обряди об’єднує збирання кісток, їх обмивання та кінцеве захоронення у землі [толстая, 1998, с. 97]. о.а. сєдакова припускає, що у слов’ян «вторинне поховання» є перехідним типом від кремації із наступним захороненням решток до трупопокладення [седакова, 2004, с. 70]. можна також додати, що і суспільства, які практикували трупоспаленння, могли тимчасово захоронювати тіла покійників перед кремацією, як, наприлад, фіксує ібн-Фалдан у своєму описі похорон руса (детальніше див.: [Белова, Петрухин, 2008, с. 130—132]). у черняхівській культурі на користь припущення про зв’язок вторинних поховань із трупоспаленнями свідчать, передусім, згадувані приклади кремації ексгумованих кістяків чи їх частин, які відомі як у Чернелеві-руському, так і на інших могильниках черняхівської культури. цікава паралель такому ритуалу відома в етнографії мордви у ритуалі «обмивання» кісток покійників. для цього могили розривали, діставали кісти і злегка їх обпалювали «живим», добутим тертям, вогнем. Є.і. горюнова вбачала у цьому ритуалі «відголосок давніх трупоспалень» [горюнова, 1956, с. 25]. у цьому контексті також можна навести деякі фольклорні слов’янські сюжети. цілком можливо припускати фіксацію обряду вто- 1 Від венедів до Русі ринної кремації у сюжеті із Бабою-ягою 7, яку спалює у печі герой казки, а також у літописному сюжеті про совія із послідовним здійсненням трьох видів захоронення (поховання у землі, виставлення на дереві та кінцева кремація) (див. напр.: [топоров, 1987, с. 20—25]). Навівши усі ці паралелі зі слов’янської етнографії, складно обійти питання про можливу етнічну специфіку вторинних поховань черняхівської культури. свого часу відомим італійським славістом е. гаспаріні висловлена гіпотеза про притаманність ритуалів вторинних поховань саме слов’янам [gasparini, 1973, p. 604]. ця теза увійшла і в окремі релігієзнавчі роботи [Элиаде, 2002, с. 32—33]. Проте, з цим підходом складно однозначно погодитись, зважаючи, що, з одного боку, ритуали вторинних поховань відомі не лише у слов’янських та фінно-угорських, але і в інших народів Європи, зокрема у згадуваних греків, румун, а також в окремих групах в італії, тощо [Зайцева, 2004, с. 176], а з іншого — все-таки у слов’ян інгумації у археологічному вимірі є «інновацією, що датується приблизно часом початку християнізації слов’ян» [толстая, 2004, с. 10]. як зазначає о.в. Зайцева, «можливість виникнення обряду вторинного поховання є як би потенційно закладеною у будь-якому традиційному суспільстві. Питання ж про те, які саме причини призводять до реалізації у похоронній практиці того чи іншого народу в той або інший історичний період цієї або іншої альтернативної можливості на сьогоднішній момент навряд чи може мати однозначну відповідь» [Зайцева, 2004а]. скоріш за все, як у слов’ян, так і в черняхівській культурі, виникнення обряду вторинного поховання пов’язане із проявами переходу від кремацій до нової поховальної практики — трупопокладень. Побічно на те, що вторинні поховання і, ширше, ритуальні розкопування могил у черняхівській культурі були проявом переходу поховальної обрядовості від кремації до інгумації може свідчити поступове зменшення частки порушених поховань до фіналу культури. Наприклад, за підрахунками о.в. Петраускаса, на косанівському могильнику поховання першої хронологічної фази усі порушені, а на фінальній, третій фазі, порушених і непорушених поховань приблизно порівну [Petrauskas, 2003, S. 263—267] 8. схожа тенденція простежується і в Чернелеві-руському, де серед поховань першої хронологічної групи (друга—третя чверті ііі ст.) усі порушені. а у четвертій хронологічній групі Чернелево-руського могильника, що може бути датована серединою — другою половиною іv ст., частка непорушених поховань становила вже 17,4 %, а серед поховань п’ятої хронологічної групи (кінець iv — початок v ст.) — 25 %. Загалом на могильнику лише 13 % непорушених поховань [тиліщак, 2010, с. 65]. таким чином, на могильниках черняхівської культури можна виділити вторинні поховання, котрі, як і практика порушень могил, можуть розглядатися як прояви складного процесу переходу поховальної обрядовості від кремацій до інгумацій. 7 8 10 Неодноразово в літературі зазначалось, що Баба-яга має ознаки трупа, який розкладається: кістяна нога, запах «іншого світу», тісна хатина-могила тощо [топоров, 1987, с. 20—21]. також про хронологію порушених поховань черняхівської культури див. статтю о.в. Петраускаса у цьому збірнику. тиліщак В.с. Вторинні поховання в черняхівській культурі Бакшеев Е.С., Смирнов Ю.А. двустадийная погребальная обрядность окинавы как археологическая и культурно-историческая реальность // ксиа. — 2010. — вып. 224. — c. 60—76. Белова О.В., Петрухин В.Я. Фольклор и книжность. миф и историческая реальность. — м., 2008. — 263 с. Васильев Ю.М. двухактные погребения в археологи // современные проблемы археологи: материалы всероссийского археологического съезда. — Новосибирск, 2006. — т. ii. — с. 400—402. Войнаровський В.В. керамічний комплекс виробничого поселення iv ст. н. е. гряда і поблизу львова // мдаПв. — львів, 2010. — вип. 14. — с. 296—312. Ґерета І.П. Нові пам’ятки Західного Поділля в світлі проблем Черняхівської культури // мдаПв. — львів, 1995. — вип. 6.— с. 144—163. Герета І.П. археологічні відкриття у Чернелеві-руському в 1994 році // Наук. зап. тернопіль. краєзнав. музею. — тернопіль, 1997. — кн. 2, ч. 1. — с. 16—38. Ґерета І.П. Чернелево-руський могильник. — київ; тернопіль, 2013. — 284 с. — (oiUm. — № 3). Гончаров В.К., Махно Є.В. могильник черняхівського типу біля Переяслава-хмельницького. — археологія. — 1957. — т. хі. — с. 127—143. Горюнова Е.И. об этнической приналежности населения Березняковского городища // ксимк. — 1956. — вып. lXv. — с. 3—30. Дмитриев С.В. Практика разорения могил в политической культуре тюрко-монгольских кочевников // антропология насилия. — сПб., 2001. — с. 178—190. Елпашев С.В. разрушенные погребения черняховской культуры // Stratum plus. Петербургский археологический вестник. — кишинев, спб., 1997. — с. 194—198. Зайцева О.В. Погребения с нарушенной анатомической целостностью костяка: методика исследования и возможности интерпретации: дисс. … канд. ист. наук. — томск, 2004. — 278 с. Зайцева О.В. «между жизнью и смертью»: к проблеме интерпретации вторичного погребального обряда // всеросс. науч. конф. «мировоззренческие реконструкции традиционного сознания в евроазиатском сообществе: стереотипы и трансформация». — томск, 2004а. — електрон. ресурс: http://mion.tsu.ru/doc/conf_mir.rar Кузьмин Н.Ю. ограбление или обряд? // реконструкция древних верований: источники, метод, цель. — сПб., 1991. — с. 146—155. Литвиненко Р.О. обряд вторинного поховання в культурах бабинського кола // донецький археологічний збірник. — 2011. — № 15. — с. 7—35. Магомедов Б.В. могильник черняхівської культури кам’янка-анчекрак // археологія давніх слов’ян. матеріали та дослідження. — к., 2004. — с. 131—164. Осипова Т.В. Погребения с разрушенными костяками в средневековых могильниках окско-сурского междуречья: дисс. … канд. ист. наук. — ижевск, 2006. — 250 с. Петраускас О.В. Про один із можливих різновидів трупоспалення на могильниках черняхівської культури // старожитності і тисячоліття нашої ери на території україни. — к., 2003. — с. 114—121. Рафалович И.А. данчены. могильник черняховской культуры iii—iv вв. н. э. — кишинев, 1986. — 219 с. Рикман Э.А. Этническая история населения Поднестровья и прилегающего Подунавья в первых веках нашей эры. — м, 1975. — 336 с. Седакова О.А. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян. — м., 2004. — 320 с. Строцень Б.С. Черняхівська культура Західного Поділля. — тернопіль, 2008. — 272 с. Сымонович Э. А. разкопки могильника у овчарни совхоза Приднепровского на Нижнем днепре // миа. — № 82. — 1960. — с. 192—238. Тиліщак В.С. трупоспалення Чернелів-руського черняхівського могильника // археологія. — 2008. — № 1. — с. 7—14. Тиліщак В.С. інгумації Чернелево-руського черняхівського могильника: особливості поховальних обрядів // актуальні проблеми археології. тези міжнар. наук. конф. на пошану і.с. винокура. — тернопіль, 2010. — с. 65—67. Толстая С.М. обычай вторичного погребения в зеркале археологии и этнографии // Природа — 1998. — № 7. — с. 92—98. Толстая С.М. ученая проза поэта // седакова о.а. Поэтика обряда. Погребальная обрядность восточных и южных славян. — м., 2004. — с. 8—16. Топоров В.Н. Заметки по похоронной обрядности // Балто-славянские исследования 1985. — м., 1987. — с. 10—52. 11 Від венедів до Русі Федоров Г.Б., Рошаль М.Г. раскопки черняховского могильника у с. Балцата // археологические исследования в молдавии (1974—1976 гг.). — кишинев, 1981. — с. 89— 105. Флеров В.С. разыскания по обряду обезвреживания погребенных в раннесредневековой восточной европе // степи европы в эпоху средневековья.— донецк, 2000а. — т. 1. — с. 55—73. Шишкін Р.Г., Петраускас О.В. дослідження могильника черняхівської культури «Червоне-2» // Черняхівська культура. актуальні проблеми досліджень (до 40-річчя археол. експед. НПу ім. м.П. драгоманова): Зб. тез доп. на конф. (київ, 15—17 жовт. 2010 р.). — к., 2010. — с. 85—87. Элиаде М. история веры и религиозных идей. в 3 т. — т. 3.: от магомета до реформации. Перев. с фр. — м., 2002. — 352 с. Gasparini Е. il matriarcato slavo : antropologia culturale dei Protoslavi. — Firenze. — 1973 (2010). — 746 р. Hertz R. death and the right hand. — aberdeen, 1960. — 174 p. Kokowski A. cmentarzyska ludności grupy masłomęckiej // acta Universitatis Wratislaviensis. — Wrocław, 1998. — t. 5, № 2050: Studia antropologiczne. — S. 65—89. Petrauskas O.V. die gräberfelder der Černjachov-kultur von kosanovo und gavrilovka — eine vergleichende Studie zu chronologie, Bestattungssitten und ethnokulturellen Besonderheiten // Brgk. — 2003. — Bd. 84. — S. 224—351. Schroeder S. Secondary disposal of the dead: cross-cultural codes // World cultures. — 2001. — 12 (1). — р. 77—93. В.с. тылищак ВтоРичные поГРебения В чеРняхоВской культуРе (по материалам могильника чернелив-Русский) в статье на материалах могильника Чернелив-русский в черняховской культуре выделяются вторичные захоронения, к которым отнесены в частности, кремации эксгумированных костей, захоронения отдельных черепов или эксгумированных костей в отдельных ямах, а также упорядоченное расположение перемещенных костей в могильных ямах. высказано предположение, что вторичные захоронения, как и практика нарушений могил в целом, могут рассматриваться как проявления сложного процесса перехода погребальной обрядности от кремаций к ингумациям. к л ю ч е в ы е с л о в а: черняховская культура, Чернелев-русский, погребальные обряды, разрушенные погребения, вторичное погребение. V.S. Tylishchak THE SECONdARY BURIALS IN THE CHERNYAKHIV CULTURE (on materials of Cherneliv-Ruskyi cemetery) in the article the secondary burials of the chernyakhiv culture based on materials of chernelivruskyi cemetery were indicated. among secondary burials were cremation exhumed bones, reburial of detached skulls or exhumed bones in individual pits and orderly arrangement of displaced bones in burial pits. We suggest that secondary burial practices and grave disturbance may be considered as a display of the complex process of transition from inhumation to cremation. k e y w o r d s: chernyakhiv culture, cherneliv-ruskyi, burial rite, destroyed burial, secondary burial. 12 список скоРочень аву адіу адлу аду аим аллу ао аП урср ас аЭае вди вНу — археологічні відкриття в україні — археологія і давня історія україни — археологічні дослідження львівського університету — археологічні дослідження в україні — археологические исследования в молдове — археологічний літопис лівобережної україни — археологические открытия — археологічні пам’ятки урср — археологический съезд — археология, этнография и антропология евразии — вестник древней истории — волинський національний університет імені лесі українки вхНу — вісник харківського національного університету імені в.Н. каразіна дБН — державні будівельні норми дво раН — дальневосточное отделение российской академии наук ЗНтш — Записки наукового товариства ім. т.г. шевченка Зрао — Записки российского археологического общества ксиа — краткие сообщения института археологии аН ссср иимк — институт истории материальной культуры ксиа аН усср — краткие сообщения института археологии академии наук усср ксиимк — краткие сообщения института истории материальной культуры аН ссср маиЭт — материалы по археологии, истории и этнографии таврики мдаПв — матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і волині миа — материалы и исследования по археологии ссср миадл — материалы и исследования по археологии днепровского левобережья мЧк — могильники черняховской культуры На — Науковий архів На іа НаН україни — Науковий архів інституту археології Національної академії наук україни НФ рокм — Наукові фонди рівненського обласного краєзнавчого музею НЭ — Нумизматика и эпиграфика 33 Від венедів до Русі оам Пав ПаЗ Пссіае ра рсм саи са томгу сгЭ уіЖ Фкм ЧНу aal Bar Bmc Brgk kWmr lma mSroa Przegh ric rPrz rSc SSS vamz WN 34 — одесский археологический музей — Петербуржский археологический вестник — Полтавський археологічний збірник — Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології — российская археология — раннеславянский мир — свод археологических источников — советская археология — томский государственный университет — сообщения государственного Эрмитажа — український історичний журнал — Фастівський краєзнавчий музей — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича — acta archeologica lodziensia — British archaeological reports — coins of the roman empire in the British museum, vol. i (1923); vol. ii (1930); vol. iii (1936); vol. iv (1940) — Bericht der römisch-germanischen kommission — kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim — lubelskie materiały archeologiczny — materiały i sprawozdania rzeszowskiego ośrodka archeologictnego — Przegląd historyczny — the roman imperial coinage, vol. i (1984); vol. ii (2007); vol. iii (1930) — rocznick przemyski — roman Silver coins, vol. i (1978); vol. 2 (1979) — Słownik Starożytności Słowiańskich — vjesnik arheološkog muzeja u zagrebu — Wiadomości Numizmatyczne Зміст Дослідник давньої історії України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Список праць Дениса Никодимовича Козака . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Пачкова С.П. Про деякі джерела формування зарубинецької культури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Pachkova S.P. on Some Sources of the zarubyntsi culture Formation . . . . . . . . . 44 Терпиловський Р.В., Жаров Г.В. Проблеми дослідження пам’яток типу харівка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45 Terpilovskiy R.V., Zharov G.V. the research problems of the kharivka type sites . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 Бітковська Т.В. Зарубинецькі матеріали Пирогівського городища . 61 Bitkovska T.V. the zarubyntsi culture materals of the Pyrohiv hillfort . . . . . . . 68 Башкатов Ю.Ю. генеза слов’янського житла за матеріалами першої половини і тис. н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 Bashkatov Yu.Yu. genesis of Slavic dwellings by the materials of 1st half of 1st millennium Bc. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 Козак Д.Н. Житлово-господарче будівництво і планування поселення вельбарської культури біля с. хрінники на рівненщині 85 Kozak D.N. Building-householding construction and layout of khrinnyky Settlement (rivne region) of the Wielbark culture. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102 Любичев М.В. група седелки—каширка у верхньому Подонні як одна з областей «праслов’янської» культурної провінції iii— iv ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 Lyubychev M.V. Sedelki—kashyrka group in the Upper don region as one of the «pre-slavic» culture province of the 3rd—4th c. ad. . . . . . . . . . . . . . . . . . 112 Гупало В.Д., Войцещук Н.В. дослідження поселення пізньоримського часу на городищі літописного Звенигорода . . . . . . . . . . . . . . . 113 Hupalo V.D., Vojtseschuk N.V. research of the late-roman time Settlement on the hillfort of annalistic zvenyhorod . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 Петраускас О.В. разрушенные погребения на могильниках черняховской культуры Поднепровья: анализ археологической структуры . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Petrauskas O.V. the destroyed Burials on cemeteries of the chernyakhiv culture in the dnieper region: analysis of archaeological Structures . . . . . . . 152 3 Від венедів до Русі Тиліщак В.С. вторинні поховання в черняхівській культурі (за матеріалами могильника Чернелів-руський). . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Tylishchak V.S. the Secondary Burials in the chernyakhiv culture (on materials of cherneliv-ruskyi cemetery) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162 Магомедов Б.В. конічні пряслиця на пам’ятках черняхівської культури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 Magomedov B.V. conical Spindle Whorls on Sites of chernyakhiv culture. . . . . 178 Милашевський О.С. до питання про хронологію раковецького могильника черняхівської культури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179 Mylashevskyi A.S. on the Question of the chronology of the chernyakhiv culture cemetery racovets’ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192 Рейда Р.М., Гейко А.В., Сапєгін С.В. Жіноче поховання 60 з шишацького могильника черняхівської культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193 Reyda R.N., Geyko A.V., Sapegin S.V. Female Burial 60 from Shyshaky cemetery of the chernyahiv culture . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 Супруненко О.Б., Гопкало О.В. дівочий костюм фінального етапу черняхівської культури (за матеріалами поховання в лавриківці) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 Suprunenko O.B., Gopkalo О.V. dress of a girl in the inal period of the chernyakhiv culture (based on grave from lavrykivka). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224 Кодацький С.В., Мизгін К.В. Новий скарб римських денаріїв з околиць с. старі валки. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225 Kodatskiy S.V., Myzgin K.V. a New hoard of roman denarii from the vicinity of Stari valky village . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 244 Милян Т.Р. матеріальна культура як визначник приналежності пам’яток vі—vii ст. у верхів’ях Західного Бугу . . . . . . . . . . . . . . 245 Mylyan T.R. a material culture as an identiication the accessory of the Sites 6th—7th c. ad in the Upper Western Bug river . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252 Панікарський А.В. списи і дротики слов’ян раннього середньовіччя з пам’яток півдня східної Європи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 253 Panikarskyi A.V. Spears and Javelins of the early medieval Slavs from the South of eastern europe Sites . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 266 Скиба А.В. Поясні гарнітури «геральдичного» стилю в дніпровських скарбах vii ст.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 267 Skyba A.V. Belt Sets of «heraldic» Stile in dnipro hoards at 7th . . . . . . . . . . . . . . 312 Прищепа Б.А. Пам’ятки ранніх слов’ян другої половини і тисячоліття н. е. на території м. рівне . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313 Pryshchepa B.A. the monuments of early Slavs in the town of rivne (2nd half of the 1st millennium ad) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 324 Володарець-Урбанович Я.В. Проблема функціонування гончарних осередків vii—viii ст. басейну дніпра . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 325 Volodarets’-Urbanovych Ya.V. the Problem of the ceramic centers of the 7th— 9th c. ad functioning in the dnieper basin region. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 Горбаненко С.А., Пуголовок Ю.О. Піч пізньороменскього часу з Полтави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339 Gorbanenko S.A., Pugolovok Yu.O. the lateromny-time oven from Poltava . . . . 344 3 Зміст Пивоваров С.В., Ільків М.В. рідківське поселення райковецької культури у верхньому Попрутті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 345 Pyvovarov S.V., Il’kiv M.V. ridkivtsi Settlement of the rayky culture in the Upper Prut region. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 Михайлина Л.П. Нові матеріали з ревнянського гнізда поселень райковецької культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 357 Myhaylyna L.P. New materials from revne cluster of the rayky culture’s Settlements . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 364 Строцень Б.С. археологічні дослідження на тернопільщині у 2001—2010 рр.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 365 Strotsen’ B.S. archaeological researches in the ternopil region in 2001—2010 370 дані про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371 список скорочень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 373 3