Енергетична політика завжди була геополітичним питанням, і це стало ще більш очевидним через війну Росії проти України. Протягом багатьох років ми обговорювали необхідність зменшити нашу залежність від імпорту енергоносіїв з Росії, яка використовує їх як політичну зброю. Більше не можна дозволяти відкладати це питання: ми фінансуємо здатність Кремля вести війну проти України. Зробити це буде непростим завданням, яке вимагає чимало дій на багатьох фронтах, які детально викладені у плані REPowerEU.

Наша короткострокова мета – позбавити Путіна ресурсів і важелів, які йому дає викопне паливо. Ця мета має відповідати нашим середньостроковим цілям стати вуглецево нейтральними до 2050 року.

Енергетична залежність також має численні наслідки для зовнішньої політики ЄС і нашого партнерства з багатьма регіонами світу. Наша короткострокова мета – позбавити Путіна ресурсів і важелів, які дає йому викопне паливо. Вона має відповідати нашим середньостроковим цілям – стати вуглецево нейтральними до 2050 року. Цю мету ми намагалися визначити через Стратегію зовнішньої енергетичної взаємодії ЄС, яку ухвалили минулої середи.

Сьогодні Росія є найбільшим постачальником газу в Європі – понад 40% нашого споживання припадає на її ресурси. Ми хочемо покінчити з цією залежністю до 2027 року. Більшість газу та нафти, які ми імпортуємо з Росії, буде замінено завдяки відновлюваним джерелам енергії або енергоефективності. Також ЄС має збільшити імпорт із неросійських джерел.

Ми повинні враховувати, що глобальний енергетичний ландшафт буде швидко змінюватися, оскільки світ починає переходити на зелену енергетику. У 20 столітті енергетика все більше ставала джерелом національної могутності, а її відсутність — стратегічною вразливістю. Нафтогазовидобувні країни володарювали в міжнародній системі. Країни, які не мають ресурсів викопного палива або де попит на нафту перевищував її власний видобуток, коригували свою зовнішню політику, щоб забезпечити доступ до нафти. Тепер відхід від нафти і газу може змінити конфігурацію світу так само різко, як століття тому.

Глобальний енергетичний ландшафт буде швидко змінюватися, оскільки світ починає переходити на зелену енергетику. Відхід від нафти і газу може змінити конфігурацію світу так само різко, як століття тому.

Торгівля викопним паливом буде знижуватися, а нові товари, такі як водень, стануть більш актуальними та будуть торгуватися на міжнародному рівні. Це змінить глобальний баланс сил, оскільки потужності з виробництва відновлюваного водню розподілені набагато рівномірніше, ніж видобуток нафти та газу. План REPowerEU передбачає додаткові 20 мільйонів тонн відновлюваного водню до 2030 року для заміни російського газу, включаючи 10 мільйонів тонн імпортованого водню. ЄС повинен віддавати перевагу стратегіям, які охоплюють як газ, так і «зелений» водень, щоб мінімізувати ризик так званих знецінених активів. Легше сказати, ніж зробити, але це шлях, який ми маємо пройти.

Ми працюємо над Середземноморським зеленим водневим партнерством. Це має стати першим кроком для більш широкого співробітництва з поновлюваних джерел водню між Європою, Африкою та Перською затокою, яка також багата на ресурси для виробництва водню. Це питання є частиною стратегії Перської затоки, яку ми ухвалили разом із планом REPowerEU. Перехід до виробництва зеленого водню є важливою частиною зрушень, яких країни-виробники нафти та газу мають зазнати протягом наступного десятиліття. Південна Африка та Намібія також розвивають свій сектор відновлюваних джерел водню і привернули увагу промисловості ЄС.

Співпраця з постачання зеленого водню передбачає стимулювання місцевого споживання відновлюваної електроенергії і водню, та розвиток “зелених” індустрій у країнах-партнерах.

Співпраця в цій сфері передбачає стимулювання місцевого споживання відновлюваної електроенергії і водню, та розвиток “зелених” індустрій у країнах-партнерах. Нормативна база ЄС щодо водню є найдосконалішою у світі. Тому ми повинні очолити розвиток глобального ринку водню і дати йому старт. Євросоюз розглядає можливість запуску Глобального європейського водневого фонду.

Необхідність балансувати довго- та короткострокові цілі

Нам потрібно збалансувати довго- та короткострокову перспективу. Щоб позбутися російського газу, ми повинні імпортувати більше газу з інших джерел у короткостроковій перспективі. Також ми повинні спільно знаходити нових постачальників – можна спробувати відтворити підхід програми закупівель вакцин. Тобто розробити «механізм спільних закупівель», який вестиме переговори та укладатиме контракти на закупівлю газу від імені держав-учасниць. Ми вже запустили Платформу закупівлі енергії Євросоюзу, відкриту також для України, Молдови, Грузії та Західних Балкан, щоб сприяти спільним закупівлям газу та водню.

Диверсифікація поставок триває

Що стосується диверсифікації поставок, Єврокомісія та США вже домовилися про додаткові поставки скрапленого природного газу (СПГ) через експорт зі Штатів. Ми також працюємо з Канадою щодо можливих поставок СПГ та водню. До цього літа ЄС має на меті укласти тристоронню угоду з Єгиптом та Ізраїлем про постачання до Європи СПГ. Японія та Корея вже перенаправили низку вантажів СПГ до Європи, а Катар готовий сприяти обміну з країнами Азії.

Що стосується трубопровідного газу, Норвегія вже збільшила свої поставки до Європи. Алжир і Азербайджан також висловили готовність зробити це. Збільшення потужності Трансаріатичного трубопроводу (TAP) також збільшить поставки газу до ЄС та Західних Балкан. Країни Африки на південь від Сахари, такі як Нігерія (вже забезпечує 15% імпорту ЄС 2021), Сенегал та Ангола також пропонують невикористаний потенціал СПГ.

Додаткові поставки газу мають поєднуватися з боротьбою з витоками метану. 70% викидів метану з нафтового, газового та вугільного секторів можна було б зупинити за допомогою сучасних технологій.

Додаткові постачання газу мають бути поєднані з подоланням витоків метану. Принаймні 46 мільярдів кубометрів природного газу щороку втрачається через викиди та спалювання в країнах, які можуть постачати до ЄС. До 70% цих викидів метану з нафти, газу та вугілля можна було б зупинити за допомогою сучасних технологій. Причому майже половину з них можна було б зупинити безкоштовно. Для цього ЄС готовий створити взаємовигідні схеми «Ви збираєте/ми купуємо».

Два тижні тому Єврокомісія і я, як Високий представник, запропонували 6-й пакет санкцій, який включав поступове ембарго на російську нафту. Такі санкції потрібні, щоб припинити фінансування військової машини Кремля. Переговори все ще тривають, але я сподіваюся, що ми зможемо узгодити пакет якомога швидше.

Зараз Росія є найбільшим у світі експортером нафти, а її жорстоке вторгнення в Україну призвело до суттєвого зростання цін на світовому ринку нафти. Ми попросили країни-виробники нафти збільшити поставки, використовуючи наявні вільні потужності. Члени Міжнародного енергетичного агентства також погодилися випустити 120 мільйонів барелів із аварійних запасі. У цьому контексті повне та ефективне виконання ядерної угоди з Іраном (JCPOA) могло б сприяти надходженню іранської нафти. У згаданому повідомленні про стратегічне партнерство з Перською затокою детально викладені пропозиції щодо того, як зміцнити наші відносини та співпрацю з цим багатим енергетичним регіоном.

Допомога Україні, Молдові та Західним Балканам

Ми також допомагаємо Україні у сфері енергетики. Запущена в березні аварійна синхронізація електромереж з Україною та Молдовою стала важливим кроком для енергетичної безпеки. Реверс дозволяє доставляти газ з ЄС в Україну. Ядерна безпека залишається головним пріоритетом після необдуманої поведінки Росії на українських ядерних об’єктах. Що стосується країн Західних Балкан, ми запропонуємо повністю інтегрувати їх у ринок електроенергії Євросоюзу, щоб пришвидшити поступову відмову від вугілля в усій Південно-Східній Європі.

У нас є інструменти та досвід, щоб допомогти сотням мільйонів людей вперше отримати доступ до енергії за допомогою низьковуглецевих технологій, які забезпечують майбутнє.

Ми також активізуємо нашу участь у переході на зелену енергетику по всьому світу. У нас є інструменти та досвід, щоб допомогти сотням мільйонів людей вперше отримати доступ до енергії за допомогою низьковуглецевих технологій, які забезпечують майбутнє. Минулого року ми запустили ініціативу “Глобальні ворота”, щоб посилити чисті та безпечні зв’язки в цифровому, енергетичному та транспортному секторах по всьому світу. Ініціативу створено, щоб об’єднати країни ЄС з їхніми фінансовими установами та інституціями розвитку і залучити до 300 мільярдів євро інвестицій у 2021–2027 роках. 30% пакета допомоги ЄС у сфері розвитку також спрямовується на боротьбу зі зміною клімату. Євросоюз – найбільший вкладник у глобальний “Зелений кліматичний фонд” у розмірі 100 мільярдів доларів за підсумками конференції COP26.

Приклад партнерства з ПАР

ЄС разом з міжнародними партнерами реалізує партнерство з Південною Африкою у рамках програми Just Energy Transition на суму 8,5 мільярдів доларів, зосереджуючись на поступовій відмові від вугілля. Ми вивчаємо можливість такого партнерства з В’єтнамом, Індонезією та Індією. Незважаючи на значні відмінності в інших сферах, ми також співпрацюємо з Китаєм у сфері енергетики. Країна вирішила стати вуглецевою нейтральною до 2060 року в рамках Платформи енергетичного співробітництва ЄС-Китай (ECECP) і щорічного енергетичного діалогу високого рівня між ЄС і Китаєм.

Мета ЄС щодо підтримки глобального переходу вимагає реформування глобальної сфери управління енергетикою. Нам потрібні добре функціонуючі багатосторонні установи. Вони допоможуть обмінюватися технічними знаннями та встановлювати узгоджені глобальні правила відповідно до кліматичних цілей.

Енергетика завжди була центральним геополітичним питанням. А війна проти України та боротьба зі зміною клімату особливо посилили це. Ми повинні перетворити нашу нинішню слабкість, залежність від імпортованого викопного палива з Росії, на силу. Ми маємо прискорити наш «зелений» перехід і допомагати країнам, що розвиваються, керувати цими змінами.