«Magic: The Gathering»
Мікрокосмологія
Як відомо, герметичний принцип «що на верху, то й внизу» в одному зі значень натякав на певну конциденцію між мікрокосмом (антропосом) та макрокосмом (космосом), та навіть – кореспонденцію між ними, а отже – певну загадкову співмірність антропного та космологічного виміру. Антропний же принцип був відомий, скажімо, в каббалістичному вченні, де поставав в якості Адама Кадмона.
І саме порушення цих зв’язків, в формі уявного поривання цієї загадкової емерджентної та коеволюційної синергії, або ж й прямого заперечення такого зв’язку чи самої його можливості, здатні позбавити сенсу екзистенційний вимір людини – саме заперечення їх є наріжним інструментом, сенсом та суттю т. зв. лавкрафтівського жаху.
«Компас» карткової гри «Magic: The Gathering» дозволяє розглянути свого роду мікрокосмологічний рівень співвідносності індивіда та космологічного порядку.
Кожен сегмент є архетиповим та прив’язаний до певних інтенцій та елементів композиції світопростору, це метафоричні сегменти: солярно-ефірний, мислиннєво-океанічний, корупційно-танатичний, хаотично-вогненний, натуралістичний.
Розглянемо, як автори концепції позначили їх есенцію (сутнісне значення), інтенції та впливи. Отже:
1) White (позначено золотавим солярним) – моральність як закони Бога або Духа (morality – laws of God / Spirit) та порядок як людські закони (order – laws of men) із тріадою аспектів, явищ та феноменів:
- некреативності (uncreative) (sic!; можливо вказання на захисну функцію резистентності та ретенції, консервації неминущих цінностей, але до чого тут це «uncreative» все одно не зрозуміло; або ж один з трьох підсегментів тут вказує на якісь можливі негативні тенденції кожного сегменту, «перегини»);
- миру (peace);
- закону (law);
2) Blue – логіка як інтелектуальна теорія (logic – intellectual theory) та технологія як інтелектуальна аплікація, застосування (technology – intellectual application) із тріадою:
- інтелекту (intellect);
- всеведучості (omniscience);
- бездіяльності (inaction) (sic!; знову ж, можливо аналогічно некреативності?);
3) Black – паразитизм як самолюбство за рахунок інших (parasitism – selfishness at the expense of Others) та аморальність як самолюбство понад усе (amorality – selfishness above all else) із тріадою:
- самолюбство (selfishness);
- всемогутністю (omnipotence) (або позбавлена обмежень можливість будь-чого, свавільність; у вужчому значенні: вічне питання тут до макіавелістів, холістичих утилітаристів та волюнтаристських іморалістів: якою ціною досягається тимчасова «всемогутність»?);
- параноя (paranoia);
4) Red – хаос як спонтанна дієвість (chaos – spontaneous action) та імпульсивність як емоційна дієвість (impulse – emotional action) із тріадою:
- недалекоглядність (short-sighted);
- дієвість (action);
- cвобода (freedom);
5) Green – інстинкт як природні основи рішень (instinct – natural decisions) та взаємозалежність як природна доцільність виживання (interdependence – natural survival) із тріадою:
- наїв (naive);
- зростання (growth);
- власне природа (nature) (як єство?).
Цікаво, як ці сегменти сполучаються між собою:
1) White (позначено золотавим солярним) – репрезентує сили справедливого порядку та устрою, а саме: моральність (morality), сполучна із взаємозалежністю (interdependence) (сфера природи) як ідеал доброчестя, та порядок, сполучний із логікою (logic) (сфера раціональності та допоки доцільної технології та сциєнції) як ідеал чинності;
2) Blue – логіка (logic) та технологія (technology), де логіка дотична порядку (сфера блага), проте технологія (technology), репрезентована тут, загрозливо сполучна із паразитизмом (parasitism) (сфера нігілізму та ентропії);
3) Black – паразитизм (parasitism), що черпає в тому числі з загрозливої, позбавленої справедливої доцільності технології (technology) (відповідно, сфера логіки та технології), та аморальність (amorality), сполучна із руйнівними для усталених форм силами хаосу (червона сфера хаосу, імпульсивності та радикальної свободи);
4) Red – руйнівний потенціал хаосу (chaos) сполучається із аморальністю (amorality) сфери нищівного для сущого нігілізму, а імпульсивність (impulse) – із інстинктивною частиною природи (природна сфера);
5) Green – взаємозалежність (interdependence) сполучається через моральністю (morality) із сферою морального закону, а природній інстинкт (instinct) – із руйнівним потенціалом імпульсивності (impulse) сфери хаосу.
Бачимо, як майстерно обіграно амбівалентний потенціал багатьох межових сегментів.
Хотілось би зробити декілька зауваг щодо цього. Не тільки нам ця традиційно-орієнтована космологічна модель нагадала певні аксіологічні реалії постмодерного «гіпер- інтер-дискурсу» сучасності. От наприклад розроблена кимось версія на основі означеного аксіологічного «компасу»:
Повертаючись до автентичної версії, то видається характерним співвідношення чорного сегменту із скверною, танатичним нігілізмом, та його часткове сполучення із логічно-науковою сферою (при цьому сполучення саме із технологією) та хаотично-імпульсивною сферою, дотичною не обмеженому жодними доцільними засторогами дискурсу свободи, що вироджується у аномічний анархізм та волюнтаристський лібертінаж (згідно відомого та сумнозвісного принципу «ніщо не істинне, все дозволено»). Очевидно, що в межах цієї парадигми можна було б сказати, що протягом ХХ ст. домінацію отримав (безвідносно якісного змісту відомої діяльності репрезентантів аксіологічних ідеалів минувшини) дискурс саме умовних чорно-червоно-зеленої сфер (нігілізм та лібертинізм, що обслуговує вибірковий депопуляційний соціодарвінізм).
На цій же версії ми можемо побачити, яким чином зло (чорний сегмент) корумпує та підточує основні принципи, підштовхуючи утворені ними форми їх до ентропії:
White (позначено золотавим солярним) – на освячений першопринципами Божественного світу моральний людський закон зло впливає, як бачимо, шляхом впровадження ілюзій та через неочікуваність (illusion & surprise), а головно – обманом (deception);
Blue – на сферу логіко-технологічну зло впливає через індиферентність, байдужість (indifference), а головно – підрив (disruption) самих засад, пригадаймо тут утилітарні мотиви «Манхеттенського проекту»;
Black – згідно природи нігілістичних та анігілюючих сил зло хижо чинить щодо іншого зла за принципом «зло пожирає зло» – через жорстокість (cruelty), спричиняючи біль та несучи смерть (pain & death);
Red – на сферу хаотичних сил зло впливає через сліпу лють (blind rage) та пряму деструкцію (destruction), в контексті заявленої свободи – наприклад в формі нищення тоталітарією автономних просторів;
Green – на природу зло впливає голосно через еволюцію (evolution) та розвиток (growth) нових форм, що є доцільним з точки зору гностичної космології та відомої жорстокості природного добору, коли природа постає як сфера втручання жорсткого та зловісного еволюційного механізму, частковим продуктом якої постає людство, і породжуючи та примножуючи численні позбавлені екзистенції та свобідної волі хижі та монструозні форми.
Нарешті, розглянемо систему противаг та опозицій між підсегментами:
Моральність ⇐ ⇒ аморальність
Порядок ⇐ ⇒ хаос
Логіка ⇐ ⇒ імпульсивність
Технологія ⇐ ⇒ інстинкти
Паразитизм ⇐ ⇒ взаємозалежність
Аморальність ⇐ ⇒ моральність
Хаос ⇐ ⇒ порядок
Імпульсивність ⇐ ⇒ логіка
Кирило Степанян
Інші версії «компасу»:
UPD (22.04.2020)
Коментар:
Додав: Юрій Ляшук.
1618. Macrocosm and microcosm”, engraving attached to Basilica Philosophica,
third volume of Johann Daniel Mylius’ Opus Medico-Chymicum, Frankfurt
Кирило Степанян:
В самому низу, по центру, двотілий лев (з потоком VITRIOL?). Його можна зустріти неодноразово й поза ілюстраціями:
«In Rebus» 