Микола ВоронийІдеолог модернізації української літератури. Український поет-патріот, перекладач, критик, історик літератури, займався режисерською та акторською діяльністю, писав праці з історії національного театру, світової драматургії, активний громадський діяч. Його творчість — перша декларація ідей і форм символізму.
Поет оспівує красу інфанти, яка жила невідомо коли, але залишила по собі прекрасний образ, що здатний не тільки схвилювати уяву ліричного героя своєю витонченістю, а й перенести його за межі добра і зла. Та останні два рядки повертають його в грубу реальність, де в червоній заграві пливе над світом Революція.
Мовні засоби твору Епітет «попелястий жаль» (передає образ давньої печалі); метафори: «різблю свій сон», «лягли дерева», «дрімала далечінь» (створюють своєрідний простір сну);Порівняння «вуалею стелився»;неологізми: «промінострунними», «мрійнотканному», «вогнелунними», «яснозоряно»;Антитеза «синя далечінь — кривава заграва революції».
Дисонанс: перші 2 рядки — ліричний герой із болем згадує, що опинився по той бік добра і зла, 2 останні рядки — це образ Революції, яка пливе над ним у червоній заграві. Поет не дає прямої відповіді, як революція, величезний соціальний катаклізм, вплинула на нього, але вже те, що зображена вона в червоній заграві, говорить саме за себе.